K004407 Курсовая работа Теоретичні основи податкової системи

ВСТУП.......................................................................................................................

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи податкової системи

1.1 Економічна сутність, ознаки та функції податків

1.2 Структура та принципи побудови податкової системи

1.3 Податкова система в країнах з розвиненою економікою

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз податкових надходжень до бюджету України

2.2 Особливості функціонування сучасної системи податкового контролю

2.3 Проблеми та шляхи вдосконалення податкової системи України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

1.1 Економічна сутність, ознаки та функції податків.

Податки є одним з найважливіших економічних інструментів державного регулювання економіки. Вони можуть сприяти або перешкоджати зростанню добробуту країни. Податки являються не тільки основною формою доходів держави, а й використовуються державною владою в якості одного з найважливіших важелів в економіці, політиці, соціальній сфері.

В таблиці 1.1 можна побачити, як різні  автори по-різному трактують визначення терміну «податок».

Таблиця 1.1

Трактування терміну «податок»

Автори Тлумачення

Ф. Нітті [ , с.65] та частина багатства, яку громадяни дають державі і місцевим органам для задоволення колективних потреб.

Н. І. Тургенєв

[ , с.135] це плата суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби.

С. В. Барулін

[ , с.86] є своєрідною ціною монополістичної купівлі-продажу послуг державою при виконанні своїх функцій.

К. Р. Макконелл та С. Л. Брю

[ , с.237] це примусова сплата уряду господарством або фірмою грошових коштів (чи передача послуг і товарів), в обмін на які господарства чи фірма безпосередньо не отримують товари чи послуги, при цьому така сплата не є штрафом, що накладений судом за незаконні дії.

Отже, за економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. [ , с.35]

Для більш глибокого розуміння податків слід розглянути їх класифікацію за методами обчислення і стягування, видами податкових ставок, об’єктами оподаткування і категоріями платників податків, а також за іншими критеріями (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація податків [  с.92]

Критерії класифікації податків Види податків

За об´єктами обкладення, методами розрахунку, категоріями платників податків прямі - на доходи і майно

непрямі - на товари і послуги, як правило, перекладаються на покупця

мита і збори - решта обов´язкових платежів, які не увійшли до перших двох груп

За суб´єктами з фізичних осіб

з юридичних осіб

змішані - сплачуються як фізичними особами, так і підприємствами й організаціями

За порядком введення податку загальнодержавні - встановлюються законодавчими актами

місцеві - конкретизуються актами місцевих органів державної влади самоврядування

За періодичністю внесення податку регулярні (систематичні, поточні) - стягуються 3 певною періодичністю впродовж усього часу існування об´єкта оподаткування (більшість податків)

разові - пов´язані з подією, що не утворює систему

Характеризуючи податки, важливо виділити, на наш погляд, основні риси, ознаки податку.

   1. Це вид платежу, закріплений актом компетентного органу державної влади. С. Г. Пєпєляєв [ , с.61] підкреслює, що право парламенту затверджувати податок є вираженням права народу погоджуватися на його сплату. Однак це не означає згоди кожного конкретного члена чи суспільства або навіть окремих груп, верств. Наприклад, у багатьох країнах існують конституційні заборони на рішення питань про оподаткування шляхом референдуму.

   2. З першою ознакою безпосередньо пов’язана ознака індивідуальної безоплатності, чи однобічного характеру встановлення податку. В основу цієї ознаки покладено однобічний рух коштів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) натомість нічого, це означає, що держава не має зустрічних обов’язків. Кошти платника йдуть на задоволення суспільних потреб. Однак слід враховувати, що безоплатність має умовний характер через однобічний обов’язок платника. У загальному ж плані безоплатність означає, що кошти, які виплачуються як податок, переходять до державного бюджету без одержання зустрічного відшкодування або задоволення для платника.

   3. Нецільовий характер податкового платежу означає надходження його у фонди, що акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб. При цьому не зрозуміло, на задоволення яких саме цілей витрачаються надходження від конкретного податку, тобто формується начебто розмитий, знеособлений грошовий фонд держави — «гроші не пахнуть». Певна річ, потребує окремого розгляду проблема деяких видів податків, що за своїм характером більше схожі на збори (податок на промисел, податок з власників транспортних засобів і т. ін.).

   4. Безумовний характер податку є продовженням попередньої ознаки й означає сплату податку, не пов’язану з жодними зустрічними діями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки, ймовірно, найбільш чітко характеризують суть податку і виділяють його із системи інших платежів.

   5. Платіж надходить до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду. Розподіл податків по бюджетах, фондам здійснюється відповідно до бюджетної класифікації і може йти двома основними напрямками: закріплення податку за певним бюджетом чи розподіл податку між бюджетами.

   6. Обов’язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження коштів у доходній частині бюджету. Це є основою закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов’язку громадян. Обов’язковість податку забезпечується силою держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів і свідчить про те, що сплата податків має не добровільний, а примусовий характер. Система способів примусу і санкцій впливає на платника податків для того, щоб поставити йому в обов’язок виконання своїх зобов’язань зі сплати податків. Такий примус дуже часто діє у вигляді погрози застосування санкцій.

   7. Безповоротний характер податку, ймовірно, не потребує особливих коментарів, хоча варто звернути увагу на один аспект. У кінцевому підсумку платник одержує віддачу від внесених ним податків, коли держава задовольняє суспільні потреби, в яких зацікавлене суспільство і кожен його індивід (охорона суспільного порядку, охорона здоров’я тощо), і в цьому значенні податки начебто повертаються до платника.

   8. Платіж у грошовій формі. Внесення податку до бюджету відбувається в грошовій формі. Сплату податку майном за загальним правилом чинним законодавством не передбачено. Грошова форма сплати податку визначена самою суттю податку, що є, як уже було сказано, внеском. Через це обов’язок платника податків зі сплати податку є однооб’єктним, оскільки тільки сплата податку в грошовій формі, за загальним правилом, розглядається (за додержання інших умов — про терміни, бюджети і т. ін.) як належне виконання його обов’язку.[  , с.178]

При визначенні природи податку особлива увага приділяється функціям цієї категорії (табл. 1.3). Функції податку — це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

Таблиця 1.3

Функції податків [6, с. 92]

Фіскальна функція головна функція податків - виявляється у тому, що за допомогою податків формуються доходи держави, її фінансові ресурси, які акумулюються в бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державою її власних функцій. Основне завдання податкового інституту - зібрати кошти з платників для фінансування державних витрат.

Регулювальна функція за допомогою податків регулюється розвиток національної економіки, її сфер, окремих галузей і регіонів.

Стимуляційна або дестимуляційна Податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимуляційну роль податків, негативний - про дестимуляційну роль оподаткування

Розподільна (перерозподільна) Стягуючи податки з платників, які можуть віддати частину зароблених коштів, держава створює централізовані фінансові фонди, які йдуть на покриття витрат на придбання суспільних благ на нееквівалентній основі. Тобто відбувається перерозподіл вартості всередині суспільства. Завдяки дії перерозподільного механізму оподаткування фінансуються всі соціальні витрати - виплата пенсій, утримання закладів освіти та охорони здоров’я. Податки є основним перерозподільним важелем держави, за допомогою якого проводиться перерозподіл ВВП між державою, юридичними і фізичними особами.

Контрольна функція реалізується у тому, що завдяки податкам можна кількісно оцінити певні економічні процеси та зіставити їх з проголошеними потребами та пріоритетами. Тобто йдеться про можливість оцінки економічного життя країни, галузі, регіону чи окремого платника за допомогою аналізу податкових надходжень. Завдяки контрольній функції можна оцінити й ефективність самої податкової системи, в тому числі діяльність податкових органів та вплив податків на господарство

Регуляторна функція Соціальна дія податків є проявом регуляторної, оскільки держава не регулює діяльність платників, а лише впливає на їх фінансовий стан. Зокрема, від розміру встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян не залежить їх економічна поведінка, тобто не можна змусити громадян виконувати певну програму економічної поведінки.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки.

1.2 Структура та принципи побудови податкової системи

Наукове забезпечення побудови податкової системи, окрім дослідження сутності і змісту категорії податків як своєї вирішальної передумови, передбачає визначення принципів, на яких має будуватися податкова система, та основних критеріїв оцінки ефективності цієї системи, яка є сукупністю податків, зборів та інших платежів, що стягуються у встановленому законом порядку з платників – юридичних та фізичних осіб, і функціонування якої є результатом прояву дій держави у сфері встановлення, правового оформлення та організації збору податків і податкових платежів. Така система є породженням держави, а втілення її в життя пов’язане з діяльністю останньої. Межі цього процесу та його хід визначаються чинним законодавством і досягаються формуванням відповідної податкової системи, тому законодавчі та адміністративні рамки є важливим параметром, який обумовлює і ефективність оподаткування.

            Таким чином, податкова система будь-якої держави відображає поєднання об’єктивних та суб’єктивних засад. Знайти компромісне поєднання цих характеристик – одне з ключових завдань, які стоять перед податковою системою кожної сучасної держави. Разом з тим, зважаючи, що ці здобутки не є визначеними раз і назавжди і потребують урахування реальної економічної ситуації, не менш важливим є творчий підхід до їх конкретного застосування.

Розвиток наукової думки у сфері оподаткування дозволив розробити широкий спектр принципів оптимального оподаткування.

Однак, дослідники дійшли єдиного висновку, що дотримання окремих принципів оподаткування може бути доцільним тільки з урахуванням як позицій державного сектору, так і платника податку.

Визначення податкової системи та її функцій фінансова наука сформувала ще на початку ХХ ст. Фактично це визначення дане А. Вагнером при формулюванні ним основних принципів, яким повинна відповідати правильно побудована податкова система. При визначенні народногосподарських (фінансово-політичних) принципів він підкреслив такий з них: «комбінація сукупності податків у таку систему, яка б забезпечувала при можливому дотриманні етичних принципів та принципів управління достатність надходжень і еластичність на випадок надзвичайних державних потреб».[ ] Наведене формулювання відповідало основному призначенню податкової системи – забезпеченню держави необхідними коштами і знаходилося в повній відповідності з принципами неокласичної школи про невтручання держави в господарські процеси. Ця модель фактично використовувалась до кейнсіанства – часу, коли податковій системі була відведена роль автоматичного стабілізатора економічного циклу. У 80-х роках у зв’язку з необхідністю забезпечення економічного зростання податковій системі було повернуто нейтральний характер.

Розвиток та зміна форм державного устрою завжди супроводжувались перебудовою податкової системи. Період, коли у ХVІІІ ст. формувались основи сучасної держави, характеризувався активною розробкою проблем теорії та практики оподаткування. Саме в цей час теорія оподаткування була створена її основоположником, шотландським економістом і філософом А. Смітом (1723–1790), основні принципи якої не втратили свого значення і до нашого часу. Вони викладені автором у чотирьох основних правилах: загальність, справедливість, визначеність, зручність.[ , с.103]

Основу побудови сучасних податкових систем, поряд із принципами

А. Сміта, визначають також принципи, розроблені німецьким економістом  А. Вагнером [ , с.307], який не просто доповнив, а надав їм нового концептуального характеру. Керуючись теорією колективних потреб, на першу позицію в оподаткуванні він поставив принципи достатності та еластичності. Саме завдяки цьому принципи оподаткування стали системою, що враховувала інтереси не лише платника податків, але й держави з пріоритетом останньої. Тобто перед оподаткуванням постало завдання збалансування інтересів держави та платників податків, яке, без перебільшення, і в сучасних умовах є ключовою проблемою формування податкової політики будь-якої цивілізованої держави світу.

        На противагу, А. Вагнер не лише визначив принципи оподаткування, але й систематизував їх в чотири окремі групи. Перша – фінансові принципи, серед яких достатність та еластичність (рухомість) обкладення. Друга – народногосподарські принципи – належний вибір джерела обкладення, правильна комбінація різних податків у таку систему, яка б зважала на наслідки і умови їх перекладення. До третьої групи автор відносив етичні принципи, принципи справедливості: загальність оподаткування та рівномірність. І нарешті, четверта група відображала сукупність адміністративно-технічних правил чи принципів податкового управління: визначеність обкладення, зручність сплати податку та максимальне зменшення витрат на стягнення. Як видно з наведеної класифікації, принципи справедливості А. Вагнер ставив не на головне місце в запропонованій системі. Їх реалізація вважалась автором доцільною в межах, які надають фінансові принципи в їх сукупності. Тобто слід підкреслити важливість не лише достатності, але й рухомості (еластичності) обкладення, що відображає здатність адаптуватися до державних потреб. З практичної точки зору це означало рухомість складу податкової системи, оскільки різні податки володіють неоднаковим рівнем еластичності. Сьогодні, коли предметом широкої дискусії з приводу податкової політики виступають принципи стабільності та гнучкості, врахування здобутків фінансової науки минулого мають неабияке практичне значення.